Статті

Про вплив нещодавно вбитого проросійського політика Андрія Портнова на судову й правоохоронну системи писали багато. Дехто називає його «сірим кардиналом» української влади. І, звісно, щоб отримати таку «посаду», Портнову потрібні були підтримка та звʼязки. Texty.org.ua вирішили дослідити, хто саме і як допомагав проросійському політику встановити свою владу над українськими інституціями.Для цього матеріалу ми використали лише відкриті джерела.

Недільного вечора 30 травня 1926 року в Києві вшановували пам’ять Івана Франка — у ці дні минала 10-та річниця його смерті. Небайдужі кияни були присутні на панахиді в Софії Київській, та багато хто думав про іншу особу — 26 травня в Парижі застрелили Симона Петлюру. Попри залізну завісу, новина про паризьку подію ширилася по Києву, а наприкінці панахиди, коли присутні почали покидати храм, із хорів полетіла понад сотня листівок зі словами: «Люди, українці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...».

Російські дрони все менше дирчать, тепер вони свистять, як німецькі бомбардувальники Другої світової.

У грудні 2024 року Texty.org.ua опублікували розповідь добровольця Романа Соломонюка про те, як він пішов у СЗЧ через дії полковника із совковим стилем керівництва, що призвели до занепаду бойового підрозділу.За пів року, що минуло від публікації, Романові вдалося повернутися на службу, але він зіткнувся з ігноруванням із боку ВСП і формальним підходом до розгляду справ СЗЧ. Перевірка діяльності командира жодних результатів не дала.

Бойові дії наприкінці зими та протягом значної частини весни на більшості напрямків велися відносно пасивно. Тобто росіяни атакували мало і відповідно просувалися дуже повільно — до 200 квадратних кілометрів за місяць. Проте в травні все змінилося. За даними DeepStateMAP, цього місяця ворог окупував 449 квадратних кілометрів української території, що є найгіршим показником у 2025 році. Наприкінці лютого ми публікували карту з просуванням росіян. Зараз показуємо, що відтоді змінилося.

«У мене дім із соломи! Ось, подивіться», — запрошує до своєї недобудови 82-річна Ганна Семенюк із Новоселівки під Черніговом. Її хата згоріла під час боїв у березні 2022 року. Бабуся живе в металевому вагончику на своєму подвір’ї. Такий ставлять будівельникам. Ганна Павлівна мріє протриматися до того моменту, коли зможе увійти в новий власний дім і переночувати там хоча б одну ніч.

Окупація Півдня України винятково жорстока як до дорослих, так і до дітей. Щоб схилити людей до співпраці, росіяни використовують будь-які методи — від підкупу до тортур. На своєму ютуб-каналі Texty.org.ua поговорили із заступником Центру близькосхідних досліджень Сергієм Даниловим, який досліджує окупацію на Півдні, про те, як живуть українці під російським гнітом. Тут пропонуємо конспект розмови.

17 травня в московському метро на станції «Таганская» відбулася незвичайна подія. Пенсіонер із гвоздиками повільно підійшов до нового барельєфа, перехрестився й опустився на одне коліно. Перед ним не ікона, а силует Йосифа Сталіна. Чоловік переконано заявив: диктатор урятував його батька, а все зло, яке приписують Сталіну, — вигадки: «Он многих спас, а то, что сейчас несётся ложь, — это не наше, не русское, не белорусское».

Ситуація з війною Україні, вочевидь, обернулася проти Путіна, пише в статті для Foreign Policy Майкл Кіммейдж, директор Інституту Кеннана при Центрі Вільсона у Вашингтоні. Texty.org.ua публікують переклад аналітики експерта.

Група незалежних медіа в Молдові завадила розвитку сценарію Кремля, об’єднавшись для протидії дезінформаційній кампанії та застосувавши нову стратегію на основі даних. Цей досвід може бути корисним для України, адже під час війни Росія постійно спрямовує значні зусилля на дестабілізацію суспільства, розганяючи деструктивні тези.